ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Для учнів 9-Б класу

Завдання: на основі даного тексту підготувати опорний конспект.

Цивільна дієздатність малолітніх і неповнолітніх осіб

Вступ

         Цивільна дієздатність — це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

-       Якщо правоздатною є будь-яка особа незалежно від віку та стану здоров’я, то дієздатністю володіє не кожна особа. Дієздатність передбачає, що особа усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (тобто свідомо укладає договори, користується та розпоряджається майном тощо). За обсягом розрізняють такі види дієздатності:

-       повну;

-       осіб віком до 14 років (малолітніх);

-       осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх);

-       осіб, дієздатність яких в судовому порядку обмежена;

-       осіб, визнаних в судовому порядку недієздатними.

Стаття 30 Цивільного кодексу України.

Цивільну дієздатність має фізична  особа,  яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями  набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

     Цивільна дієздатність поряд з цивільною правоздатністю є необхідною ознакою суб'єкта цивільних відносин і разом з правоздатністю складає поняття цивільної правосуб'єктності. Проте якщо цивільна правоздатність означає можливість фізичної особи мати цивільні права та обов'язки, то цивільна дієздатність передбачає наділення особи можливістю набувати та реалізовувати цивільні права та обов'язки. Іншими словами, цивільна дієздатність виступає необхідною ланкою між цивільною правоздатністю і суб'єктивним цивільним правом. Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб'єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб'єкта, тобто від ступеня усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керувати ними. В свою чергу зрілість психіки залежить від віку і душевного здоров'я людини. Тому, на відміну від цивільної правоздатності, яка є рівною, єдиного для всіх фізичних осіб обсягу цивільної дієздатності не існує.

Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років

     Стаття 31 Цивільного кодексу України.

1. Фізична особа,  яка не  досягла  чотирнадцяти  років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

      Через відсутність у цієї категорії осіб життєвого досвіду, неможливість розуміти значення своїх дій та керувати ними в повному обсязі останні наділяються частковою цивільною дієздатністю, обсяг якої є порівняно невеликим. Так, фізична особа, яка не досягла 14 років, має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо відповідає таким ознакам: задовольняє побутові потреби особи; відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку; стосується предмета, який має невисоку вартість. Поняття дрібного побутового правочину є оціночним і у разі спору суд, виходячи з оцінки фактичних обставин справи, повинен кваліфікувати правочин як дрібний побутовий або як такий, що не відповідає вказаним ознакам. Малолітня особа також може здійснювати особисті немайнові права на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, зокрема набувати авторських прав на свої малюнки, вірші тощо.

     Шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, заклади та особи зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, визначеній за домовленістю між ними або за рішенням суду. Обов'язок зазначених осіб відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до 14 років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а зазначені особи є неплатоспроможними або померли.

  

Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

     Стаття 32 Цивільного кодексу України.

     1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 Цивільного Кодексу України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

     1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або
іншими доходами;

     2) самостійно здійснювати права на  результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

     3) бути учасником (засновником) юридичних осіб,  якщо  це  не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими
коштами на рахунку).

     2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків
(усиновлювачів) або піклувальників.

     На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника  і дозвіл органу опіки та піклування.

     3.  Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами,
що  внесені  повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

    4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

     5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право  неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком,  стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які  були  підставою  для  його прийняття. 6. Порядок обмеження  цивільної  дієздатності  неповнолітньої особи встановлюється Цивільним  процесуальним  кодексом  України.

       Обсяг неповної цивільної дієздатності розкривається перш за все у переліку дій, які можуть бути вчинені неповнолітньою фізичною особою самостійно. Окрім вчинення дрібних побутових правочинів вона може: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником юридичних осіб), якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

       Право на розпорядження своїм заробітком, стипендією або іншими доходами обумовлене реалізацією права неповнолітнього на працю. Працездатність фізичної особи виникає з 16-ти років. За згодою одного з батьків (усиновителів) або особи, яка його замінює, можливе, як виняток, прийняття на роботу особи, яка досягла 15-ти років. Тому, визнаючи неповнолітню особу суб’єктом трудових відносин, не логічно було б обмежувати її у можливості розпоряджатись результатами своєї праці.

       Закон встановлює, що неповнолітні, які не набули повної цивільної дієздатності, самостійно розпоряджаються лише своїм заробітком, стипендією, а не речами, придбаними на ці кошти. Між тим постає запитання: як бути у тому разі, коли заробітна плата виплачена речами у порядку, встановленому чинним законодавством? Вважаємо, у цьому разі неповнолітня особа має право самостійно вчиняти правочини, спрямовані на їх реалізацію. Вона має право самостійно розпоряджатися доходами, одержаними від придбаних цінних паперів, гонорарами, преміями за участь у спортивних змаганнях, творчих конкурсах тощо. До обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітніх осіб входять й інші дії: реалізація авторських (винахідницьких) прав, реалізація прав вкладників у банківських установах, право бути учасником (засновником) юридичних осіб. Зокрема, при реалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності неповнолітні можуть укладати ліцензійні та авторські договори, одержувати винагороду.

  

Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

     

     Стаття 33 Цивільного кодексу України.

     1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору,  укладеного  нею  самостійно  відповідно   до закону.

    2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору,  укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо  у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

    3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі.

         Частиною цивільної дієздатності фізичної особи є здатність нести майнову відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання своїх цивільних обов'язків. Неповнолітній несе самостійну відповідальність за порушення договору, якщо такий договір: а) укладений ним самостійно згідно закону (наприклад, роздрібна купівля-продажу, міна, дарування, як дрібні побутові правочини, договір на опублікування літературного твору, договір банківського вкладу (рахунку); б) укладений за згодою законних представників. При цьому важливою є норма, що за недостатності у неповнолітньої особи майна для відшкодування збитків, її законні представники несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність. У недоговірних зобов'язаннях неповнолітній відповідає за завдану ним шкоду на загальних підставах, а при відсутності або недостатності у нього майна, достатнього для відшкодування, додаткова відповідальність покладається на законних представників, в тому числі на заклад, який за законом виконує щодо нього функції піклувальника.

Висновки

Таким чином, за юридичною природою цивільна дієздатність, як і цивільна правоздатність фізичної особи, є специфічним суб'єктивним цивільним правом. З огляду на зміст цивільної дієздатності закон справедливо вказує, що її має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто фізична особа повинна бути здатною адекватно відображати у своїй свідомості значення своїх дій та передбачати їх наслідки. Вольовий аспект дієздатності виявляється в тому, що фізична особа при здійсненні своєї цивільної дієздатності в змозі керувати своїми діями, тобто за допомогою своєї волі робити свої дії відповідними до своїх обов’язків.