Історія України. Для учнів 11-А, Б класів

Практичне заняття «Нові явища в

соціальній сфері та повсякденному житті

населення»

Завдання: напишіть історичне есе за темою «Зміни в житті людей 50-60-х років: від Сталіна до Хрущова»

1. С. Кульчицький про соціальну політику Хрущова

«Безсумнівним досягненням М. Хрущова була сильна соціальна політика, яка стосувалася практично всіх сторін суспільного життя. Соціальні завоювання хрущовської доби не менш важливі, ніж ліквідація ГУЛАГу. Ці два напрями в політиці реформ виявилися незворотними, тобто справді історичними за своїм значенням... У березні 1956 р. радянський уряд скоротив на дві години тривалість робочого дня у передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено тривалість відпусток, пов’язаних із вагітністю і пологами (з 77 до 112 календарних днів).

У квітні скасовано закон 1940 р., що прив’язував робітників до підприємств, на яких вони працювали. Тепер працівники мали право змінювати місце роботи, за два тижні попередивши адміністрацію про свій намір. Для селян, однак, зберігалося попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити свій колгосп або радгосп. У травні було встановлено шестигодинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років. Скасовувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах. Ці заходи ліквідували найбільш одіозні ознаки сталінської поліцейської держави...

У липні 1956 р. було прийнято закон про державні пенсії, за яким значно збільшено розміри нижчих розрядів і обмежено розміри високих пенсій... З 1956 р. розпочався поступовий (за галузями) перехід з восьми- на семигодинний робочий день... У вересні 1956 р. уряд видав постанову про підвищення в середньому на третину заробітної плати низькооплачуваним робітникам і службовцям...

На реальні доходи трудящих істотно впливала практика щорічного випуску державних внутрішніх позик. Вони були розраховані на напівдобровільне-напівпримусове вилучення грошової суми, яка відповідала 3-4-тижневому заробітку.

У липні 1957 р. ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР прийняли постанову «Про розвиток житлового будівництва в СРСР». У ній ставилося завдання надати кожній сім’ї окрему квартиру. Для будівництва нових житлових масивів передбачалося створення в кожному великому місті високопродуктивних домобудівних комбінатів і розвиненої промисловості будівельних матеріалів. Понад 3 млн квартир, споруджених у містах і робітничих селищах України за десяток років, істотно пом’якшили житлову проблему. Хоча збудовані в часи М. Хрущова п’ятиповерхові панельні будинки з невеликою житловою площею пізніше презирливо назвали «хрущобами», вони були для жителів міст кращим варіантом порівняно із бараками або перенаселеними комуналками.

2. А. Кириленко про соціальні зміни часів хрущовської «відлиги»

«...за період 1956-1965 р. в Україні... житлові умови поліпшились у близько 18 млн людей... У містах і населених пунктах розширювалась, а в деяких містах знову будували водопровідну мережу, створювали каналізаційні системи, почалася газифікація квартир обласного центру та деяких районних центрів. Ось дані, що характеризують зростання потужності водопроводу тільки в містах Херсонської області: протяжність водопровідних ліній станом на 1 січня 1952 р. становила 96,8 м², на 1 січня 1959 р. — 199,3 м²...

За цей час в основному була розв’язана проблема сполучення між обласними й районними центрами. Це істотно покращило обслуговування сільських мешканців. Однак усередині сільських районів залишалися проблема бездоріжжя й низьке забезпечення автомобільними шляхами з твердим покриттям.

3. О. Царенко, А. Захарчук про перетворення в соціальній сфері

«Основним серед інших був закон про пенсійне забезпечення, прийнятий у липні 1956 року, який зачепив інтереси мільйонів людей. Розмір пенсій залежав від стажу роботи і віку. Чоловіки могли піти на пенсію у віці 60 років за 25-річного стажу роботи, жінки — у 55 років за 20-річного стажу. Розмір щомісячної пенсії коливався від 300 до 1 200 крб. ...Поряд з цим значно розширилась система персональних пенсій, які призначались «за особливі заслуги перед державою», їх розмір був непорівнянно вищим від загальнодержавних пенсій, з ними були пов’язані різноманітні привілеї щодо оплати житла, безкоштовного проїзду в громадському транспорті, отримання можливості безплатного лікування в санаторії тощо...

1956 р. було прийнято закон про скорочення робочого тижня (з 48 до 46 год.), тобто робочий день в суботу ставав коротшим на 2 години. За роки семирічки робочий тиждень скоротився в середньому до 40 годин. Це означало, що робітники і службовці працювали п’ять днів у тиждень по 7 годин, а в суботу — 5 годин...

У середині 1950-х розпочалось масове житлове будівництво, яке було переведене на промислову основу. Житло будували із залізобетонних панелей, що помітно скоротило строки будівництва, правда, часто за рахунок погіршення умов у власне плані помешкання (невеликі за площею кухня і коридор, прохідні кімнати, суміщені санвузли і т. ін.). Але люди, які переселялися з бараків, підвалів, гуртожитків в нові окремі квартири, вважали це за щастя. Значного поширення набули житлові кооперативки, що пропонували виплату всієї вартості квартири на досить пільгових умовах — з відтермінуванням на 15 років.

Проте черга на отримання квартири просувалась досить повільно і дуже часто залежала від виробничих показників працівника, від активної участі в суспільному житті колективу, відносин з начальством та інших чинників, що дозволяло використовувати зазначені чинники для тиску на конкретних осіб.

1958 року було прийнято рішення призупинити на 20 років виплату коштів за державними позиками, оскільки коштів на зазначені цілі у держави не було. Водночас була скасована обов’язкова переплата на державні позики.

1957 року були зменшені податки для низькооплачуваних працівників, збільшились виплати багатодітним сім’ям, за тимчасовою втратою працездатності. Була підвищена мінімальна заробітна плата з 30 до 40-45 крб, у середині 1960-х років вона становила 60 крб, а 1965 року зросла до 95 крб. Однак різниця між нижчим і вищим рівнем заробітної плати залишалась значною. До категорії працівників з низьким рівнем заробітної плати належали вчителі, лікарі і молодший медичний персонал, працівники музеїв, бібліотек та ін.

Прибутки сім’ї зростали також у зв’язку зі скасуванням 1956 року плати за шкільну і вищу освіту. Як і раніше, у бюджеті сім’ї комунальні платежі посідали незначне місце. Основне місце в сімейному бюджеті припадало на продукти харчування — понад 50 % заробітної плати.

Не можна не відзначити широкий рух за лібералізацію духовного життя, що розвивався в цей період. Він охопив інтелігенцію: представників академічної науки, викладачів вишів, літераторів, які дістали пізніше назву «шістдесятників». Розпочався випуск художньо-публіцистичних журналів, де друкували твори, що критично оцінювали сталінську епоху і загальні недоліки тоталітаризму з позицій романтичної віри у світле майбутнє».

4. В. Борисенко про повсякдення мешканців села Хижинець Вінницького району Вінницької області у 1950-1960-х рр.

«Дещо більше продуктів з’явилося... у період хрущовської відлиги. На базарі у м. Вінниці на брезенті лежала купа камбали, до якої ставилися з певною пересторогою через її незвичний зовнішній вигляд, але потім купляли періодично. Хоч частіше віддавали перевагу таким сортам риби, як тріска та окунь, яких побільшало у продажу. На базарі також почали продавати ковбаси домашнього приготування по 25 крб, що було не по кишені селянам. Але варто зауважити, що наявність на присадибних ділянках значної кількості полуниці, малини, вишень, ранніх сортів яблук і груш давала можливість жителям с. Хижинці мати завжди свіжу копійчину. Гроші ці були невеликими. їх витрачали на купівлю хліба, цвяхів, різного домашнього начиння, на посуд, який був великим дефіцитом...

У раціоні харчування селянської родини переважала борошняна та молочна їжа. М’яса і риби споживали мало, переважно на свята. Готували їжу в печі, але вже використовували керосиновий примус...

Дозвілля молоді проходило переважно у клубі, який був переобладнаний з попівської хати. В одній частині хати був клуб, в іншій — кооперація. У клубі два рази на тиждень демонстрували кінофільми. Переважно індійські та арабські. Старші хлопці й дівчата сиділи на стільцях, а підлітки на підлозі перед екраном. Якщо не вистачало місця на підлозі, то за доброти прибиральниці можна було дивитися фільм на сцені за екраном, тільки все рухалося у другий бік. У неділю в клубі були танці під гармошку...

Працювати в місті було неможливо, бо одразу ж відрізали земельну присадибну ділянку. Влаштовувалися у місті лише члени родин одноосібників на непрестижних роботах: сторожами, санітарками. Але спілкування з містом було активним. У неділю селяни йшли не до церкви, бо вона вже не функціонувала, а на базар щось продати й купити. Труднощі економічного та морального характеру породили таку форму шлюбу, як «вечірка». Весілля відбувалося дуже скромно, але для першого одруження молодим усе ж намагалися обов’язково спекти коровай. У 1950-х — на початку 1960-х починають пропагувати так звані «комсомольські весілля» для передовиків колгоспного виробництва».

5. Про грошову реформу 1961 р.

Після проведеної грошової реформи 1961 р. вартість карбованця підвищилася у 10 разів, в обіг було випущено нові гроші. «Тепер буває так: лежить копійка на тротуарі, людина проходить і не нахиляється, щоб підняти її. А коли будуть нові гроші, копійка не буде валятися, її обов’язково піднімуть, бо це — коробка сірників», — говорив М. Хрущов на сесії Верховної Ради СРСР 1960 року.

Справді, дрібні мідні монети не вилучали з обігу, а значить, їхня вартість збільшилася в 10 разів. Але це був чи не єдиний «плюс» грошової реформи. Сучасні економісти вважають її прихованою девальвацією. Як наслідок, ціни на колгоспних ринках, які забезпечували в цей час близько 15 % товарообігу, значно зросли. 1962 р. ціни на ряд продуктів харчування підвищила і державна торгівля. Це погіршило становище в державі, негативно вплинуло на добробут населення.

Одна стандартна хлібина коштувала 14 копійок, літр молока — 20 копійок, пара чоловічого взуття — 25 крб, чоловічій костюм — 90 крб.

6. Статистичні джерела

Рік	Показник середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки (крб.)
1958	76,7
1959	77,7
1960	78,3
1961	81,3
1962	84,2
1963	85,4
1964	87,6